Бредет за мной все время Киев в снах:
Зеленой хвоей и черешней спелой
Темно-бордовой. Не предайте, нервы:
Ведь впереди - твой крах, твой крах, твой крах.
Лежит дорога - в вековых снегах,
Просторы белые - горбатые, без края
Ввергают в ужас. О, родимый край мой,
Ты точно смертный посаг - в головах.
Седая матерь мой косматит страх.
И руки ее тощие, как ветки
Обледенелые. Гаевку слышно где-то
И в солнце стежка. И гудит в степях.
За мною Київ тягнеться у снах:
зелена глиця і темнава червінь
достиглих черешень. Не зрадьте нерви:
попереду – твій крах, твій крах, твій крах.
Лежить дорога – в вікових снігах,
і простори – горбаті і безкраї
подвигнуть розпач. О, мій рідний краю,
ти наче смертній посаг – в головах.
І сива мати мій куйовдить страх.
Рука її, кістлява, наче гілка
у намерзі. Лунає десь гагілка
і в сонці стежка. Й тупіт в степах.
107. Василь Стус. Бредет за мной все время Киев в
© Copyright: Алёна Агатова, 2015
Свидетельство о публикации №115062104804
Свидетельство о публикации №115062104804
Рецензии