Ганна Осадко. Вики

             Ганна Осадко.


                ВИКИ.


       Глеб Ходорковский - перевод.


       я каждый рабочий день с Википедии начинаю -
       дату этого дня забиваю и читаю что было тогда -
       то ли сто, то ли двести, то ли тысячу лет назад,
       то ли вечный мир подписали, то ли снова война,
       эпидемия, взрывы, полёт, захватили, украли,
       кто-то умер а кто-то родился, списали, создАли,
       эти все площадные майданы,кандалы, весь калей-
                доскоп
       в твоём городе, пролетевших как пух тополиный
       дат, которых никто по большому счёту не знает,
       низки прозвищ-имён королей, воевод,поэтов,
       космонавтов, артистов, аббатов, садистов, учёных -
       кто эта горстка людей, допёрших до жалкой славы -
       на страничке у ВИКИ мелькнуть коротенькой строчкой?

        ..................................................

       Чуешь - травы растут - безымянны, как Бог вездесущий,
       Видишь - ласточки (безымянно!)пронизая латают небо?
       Муравьи (одинаковые) спешат мириадами по тропинкам
       (как по артериям мира) по своим муравьиным делам,
       море кмешки лижет - белые, чёрные, серые,
       и море невидимое - Сарматское - тоже присутствует здесь...
       А по сути -
       всё безымянное - по-настоящему вечное
       и во сто крат важнее, чем оконце белое Вики...



            *               *               *
       


         Вiкi

Ганна Осадко

кожен робочий день починаю із Вікіпедії –
забиваю сьогоднішню дату і читаю, що трапилося тоді –
сто, чи двісті, чи тисячу років тому,
вічний мир підписали, чи вкотре якась війна,
епідемія, вибух, політ, захопили, вкрали,
народився, помер, скасували, створили  тощо,
всі ці площі, майдани, кайдани, цей калей-
                -доскоп
проминущих, як пух із тополі в твоєму місті –
дат, яких за великим рахунком ніхто не знає,
низки прізвищ-імен королів, воєвод, поетів,
космонавтів, артистів, абатів, садистів, вчених  -
хто ця жменька людей, що доперли  смішної слави –
на сторіночці Вікі мигнути рядком коротким?
….
 Чуєш – трави ростуть – безіменні, як бог всесущий?
Бачиш – ластівки (теж  безіменні)  латають небо?
Міріади мурашок ( однакових?) по стежинках
(як артеріях світу) біжать в мурашиних справах,
Море лиже камінчики білі – і те, що чорне,
І невидиме море – Сарматське – що теж присутнє…
А посутньо –
усе безіменне  - насправді вічне,
і стократ важливіше, ніж біле віконце Вікі…


© Copyright: Ганна Осадко, 2015
Свидетельство о публикации №115061902800