101. Василь Стус. Между оград отыскиваем рай...
Между оград отыскиваем рай,
Цветет цикорий, золотые пчелы
Так воздух весь собою упокоили,
Что лучшего у Бога не пытай.
Забудься сном, но не смежая век,
А окунувшись в омрак ожиданья,
Где исчезает встреча и прощанье
И затерялся долгий свиток бед.
Мышей колышется покойною волной,
Мордовский ветер накликает хмары,
Стань меж благодарением и карой
И счастлив будь, о узник молодой!
Між загород відшукуємо рай,
цвітуть кульбаби й бурштинові бджоли
геть впокоїли простір надокола,
що кращого у Бога й не питай.
Забудься сном несклеплених повік,
занурившись у памороч чекання,
де почезає зустріч і прощання
і бідам загубився довгий лік.
Впокоєний гойдається мишій,
мордовський вітер накликає хмари,
стань на межі віддячення і кари
і щастен будь, о в’язню молодий!
Свидетельство о публикации №115061800884