Я завжди зустрічав його на вокзалах
в нього завжди були зайняті руки
тому вітався він лише поглядом
хоча може мені тільки здавалось
В нього завжди був поїзд за пару хвилин
тому він нікуди не поспішав
пив каву з автоматів
чимось приторговував з підполи
І мені завжди здавалось
що світ належить таким людям
людям котрих в просторі більше
ніж в конкретній точці
Бо життя це довга лінія
і чим в більшій кількості точок
ти існуєш
тим більше в тобі життя
чи краще сказати
тим більше тебе в житті
Я завжди зустрічав його на вокзалах
якось навіть купив в нього книгу
щось про крішну
чи про баптистів-гастарбайтерів
я в цьому не дуже розбираюсь
Але головне
варто було лише відвернутись
і він зникав
як зникають ранкові сни
Але куди б він не зникав
я завжди знав
що зустріну його на наступному вокзалі
де б він не був
і куди б я не їхав
(c) 2011
Маленький Будда
© Copyright: Максим Волохань, 2015
Свидетельство о публикации №115061803980
Свидетельство о публикации №115061803980
Рецензии