Ведьма

     http://www.stihi.ru/2015/06/04/8693
                Вiдьма
                Русалонька

Відьма. В колодязь її очей
легко стрибнути та тільки дна
ти не відчуєш, несе-тече
річка підземна. Недобрий знак
на перехресті зустріти в ніч
диво-красуню, каргу стару,
парубка ясного на коні,
скаже: моругий мій коню, тпру!
Вмітить тебе - і вважай пропав,
не допоможе осики кіл,
довго ходитимеш до попа,
та не вгамується в грудях біль.
Відьма, - шепочуться там і тут, -
звела із розуму вже й Петра,
верть перед ним спідниця'ми, круть.
Уух, - посміхнувся, - відьмацька гра?
Уух, - посміхнулась, - авжеж, авжеж!
Небо ввібралося в плащ із зір,
уцяцькувалося. - Ти ж прийдеш?
Він і прийшов. Сам не свій з тих пір,
марить, не спить, примовляє: чур,
зжалься, благаю, мене не муч.
Ну а сусідки шепочуть: кур**,
ну а сусідки шепочуть: суч**.
Відьма сміялась на все село.
Відьма сміялась вночі та вдень.
Відьма сміялась усім назло.
Відьма сміялася до людей.
Відьма сміялась під дзвін церков.
Відьма сміялася ще і ще.
Відьма сміялася, а Петро
впав у колодязь...
                її очей

* * *
Ведьма. В колодец глаз раскосых
легко прыгнуть, но только дна
ты не почувствуешь,течет-сносит
река подземная. Недобрый знак -
на перекрестке в ночной тишине
встретить красавицу, ведьму с клюкой,
молодца красного на коне...
Скажет: Тпру!  Муругий мой*, стой!
Наметит тебя — и считай пропал
и не поможет осиновый кол,
долго будешь ходить к попам,
но не уймется душевная боль.
Ведьма, - шепчутся - глазки, губки...
Сбили на век с панталыку  Петра,
ножки точенные - из-под юбки.
Уух, - улыбнулся, - ведьмина жуть-игра?
Уух, - улыбнулась, - придешь, конечно!
Небо укрылось под звездным плащом...
Ведьма смеялась в сиянии млечном,
разум сплетая дурманным плющом...
Он и пришел... и остался навечно...
Бредит, не спит, осеняючись : «Чур мя!»
Сжалься, прошу!... пробирает трясучка...
Ну а соседки все шепчутся: Курва!
ну а соседки все шепчутся: Сучка!
Ведьма смеялась на весь окоем.
Ведьма смеялась на все село.
Ведьма смеялась ночью и днем.
Ведьма смеялась всем людям назло.
Смеялась она под церковный звон.
Петр потерялся... словно ничей...
Ведьма смеялась... смеялась... а он
пропал в колодце ...
                ее очей...


16.06.15г.
- - - - - - - -
* — пятнистый, полосатый конь (темное по цветному фону)