Сама
Навколішках стежиною з вугілля...
Сама собі я вигадала гру,
Де переможцям засипають рани сіллю...
Навпомацки у чорно-білих снах...
Наосліп до кінця... і будь, що буде...
Сама собі я вибрала цей шлях,
Який веде з Нізвідки у Нікуди...
...а зорі падали у прірву з висоти...
І небо так ненАвиділо осінь...
Моя Любов в кайданах самоти
Вела без поспіху сама себе на розстріл...
фото из интернета
Свидетельство о публикации №115061708841
Шла босиком по битому стеклу...
И на коленях из угля тропой...
Сама себе придумала игру,
Где победителям - на раны - соль...
На ощупь в чёрно-белых снах брела...
Вслепую... будь, что будет....до конца...
Сама себе путь этот избрала,
Который вёл из Ниоткуда в Никуда...
...летели звёзды в пропасть с высоты...
На осень небо не сдержало зла...
В цепь одиночества любовь, сковав мечты,
без спешки на расстрел себя вела...
Инна Михайлова 2 14.10.2024 10:43 Заявить о нарушении