Декабрьский вечер

Внезапно серый вечер постарел,
Край неба розовый во тьме растаял...
Свет теплых жёлтых фонарей
Напился мглистого тумана.

Вечерний звон утонул в небесах.
Туман и звезды - неповторимое творенье!
Качаясь на ветвях-весах,
На руки тополя улёгся ветер.

Размокший декабрь забавляться привык:
То снег, то дождь, а то тепла вдоволь,
И полная луна, словно Божий лик,
В молочно-золотом ореоле.

На горизонте, что под ночь распух,
Застряли серые облака-снеговозы...
Расстегнув лёгонький тулуп,
Зима уходит в поле звать морозы.

А я уже дома и топлю плиту...
У меня шоколадка есть к чаю...
И капает печаль в чашечку пустую...
Ты знаешь, как тебя мне не хватает...



Грудневий вечiр 

Людмила Юферова

Раптово сірий вечір постарів,
Рожевий небокрай в пітьмі розтанув...
Жовтаве світло теплих ліхтарів
Напилося імлистого туману.

Вечірній дзвін втопився в небесах.
Туман і зорі - неповторний витвір!
Гойдаючись на вітах-терезах,
На руки осокору влігся вітер.

Розмоклий грудень бавитися звик:
То сніг, то дощ, а то тепла доволі,
І повний місяць, ніби Божий лик,
В молочно-золотому ореолі.

На горизонті, що під ніч розпух,
Застрягли сірі хмари-сніговози...
Розхриставши легесенький кожух,
Зима йде в поле кликати морози.

А я вже вдома і топлю плиту...
У мене шоколадка є до чаю...
І капа сум у чашечку пусту...
Ти знаєш, як тебе не вистачає...