Ельміра Ашурбекова
НАДІЯ
«Вже по війні
До знахи якось я пішла,
І та мені
Було надію подала.
Рекла вона:
Десь під землею...
Не один...
То мо’ — хто зна —
Десь там у шахтах робить він...», —
Це бабця так
Нам про Гамзата, дідуся.
Для неї — знак,
І в тім була надія вся
У час, як внук,
Йдучи вже до армійських лав,
Ступав на брук, —
Одної верстви з дідом став.
«Стомилась? — Ні.
Все ждала, бачила у снах.
По тій війні
Був до домівки довгий шлях.
Надійде час,
І він повернеться назад,
Обніме вас
Дідуньо рідний ваш Гамзат».
...А вість сумна
Без бабці — пізно — вже була,
Адже вона
В далекі засвіти пішла...
Не в шахті, ні —
В могилу братську ліг однак...
...Тепліш мені,
що звістка ця спізнилась так...
(переклад з табасаранської — Любов Цай)
За авторським підрядником
http://www.stihi.ru/2014/05/03/9756
Ельмiра Ашурбекова. Надiя
© Copyright: Любовь Цай, 2015
Свидетельство о публикации №115061700262
Свидетельство о публикации №115061700262
Рецензии
Казалось бы, у человечества так много горького опыта, что уже давно должно было бы быть наложено табу на любые войны. Увы, сильные мира сего равнодушны к слезам бабушек.
Спасибо, Любовь, за перевод!
С уважением и благодарностью,
Эль-Мира 17.06.2015 08:07 • Заявить о нарушении
Спасибо, Любовь, за перевод!
С уважением и благодарностью,
Эль-Мира 17.06.2015 08:07 • Заявить о нарушении
Да, Эльмира, как ни горько это признавать, но это действительно так.
Вечная память ушедшим.
Светлая память нашим многострадальным бабушкам.
С уважением,
Любовь Цай 17.06.2015 11:25 Заявить о нарушении
Вечная память ушедшим.
Светлая память нашим многострадальным бабушкам.
С уважением,
Любовь Цай 17.06.2015 11:25 Заявить о нарушении