У відкрите віконце пітух заглядає,
і кличе до сонця хутчіше вставать,
що духу кричить, до життя закликає,
до світлих думок, що мов зорі горять.
Здивовані очі на зустріч світанку,
і ноженьки босі в ходній росі,
стежинка до річки від рідного ганку,
біжить наче стрічка в великій косі.
Схилилися верби старі над водою,
торкаючісь гіллям своїм течії,
вельможний туман пливе сивиною,
внриваючі плечі і мрії мої.
Життя, ну яке ж ти для нас величаве,
грайливе співуче, як спів соловья,
як рідна матуся, як рідна держава,
як чісте кохання і мила земля.
З повагою.
Життя
© Copyright: Павел Роживец, 2015
Свидетельство о публикации №115061701193
Свидетельство о публикации №115061701193
Рецензии
До глубины сердца и души трогательное озарение... ❤️
Огромное спасибо, Павел! 🤝
"Я мечтал всю жизнь о необычайной любви". Юрий Олеша
С Почтением,
Марина Нестеренко 2 16.10.2024 22:36 • Заявить о нарушении
Огромное спасибо, Павел! 🤝
"Я мечтал всю жизнь о необычайной любви". Юрий Олеша
С Почтением,
Марина Нестеренко 2 16.10.2024 22:36 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
