Повз нас прогуркотів рядок вагонів
Уже кудись в минуле, навмання...
Ми ж стоїмо гуртом всі на пероні
В очікуванні вже нового дня.
Він підійде, всі побіжать сідати,
Шукаючи, де місце вільне є.
І мало хто з людей бажає знати,
Що він займає місце... не своє.
Однак, скажу, життя — то річ цікава!
Хтось зрозуміє, сів не в свій вагон.
І, наче, й пересісти має право,
Та зник давно в минулому перон...
А мимо прогремел состав вагонов...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2015
Свидетельство о публикации №115061504001
Свидетельство о публикации №115061504001
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.