96. Василь Стус. Тебя носил все время на руках..
Вставал на цыпочки, вверх поднимая руки,
Чтоб дотянуться до небес могла.
Ты ж, своему подвластна естеству,
Пренебрегла простором высоты,
Ища себе земной зеленый дол.
Ты вся во мне - так далеко от всех
Своих подобий ложных. И царишь
Свободна от себя самой. Тебе
Нет в мире равной.
Тебе я все підносив на руках,
ставав навшпиньки, д’горі зводив руки,
аби могла сягнути до небес.
А ти, підвладна власному єству,
понехтувала вертикальний обшир,
шукаючи земний зелений діл.
Ти є в мені – ген-ген подалі всіх
своїх подоб несправжності. Царюєш
на відстані од себе. І тобі
немає рівні.
Свидетельство о публикации №115061510342