Я так хочу тебе почути...

Я так хочу тебе почути
І так хочу тебе обійняти,
Бо ось те, що щемить ще у серці
Не зможу ні на що проміняти.
Ти був всім, що мене тримало,
Ти став пам'яттю, її фрагментом.
Хоч і було схожих чимало,
Та лиш ти був головним аргументом.
І усе, чого палко хотіла,
Чим так марила вдень і ночами,
Тільки спогади. Як стрімко летіла
І від болю крила зтлівали.
Я коханням хворіла так довго,
Та щоразу собі - йди далі,
Чи бажали так сильно того?
Закриваючи очі на деталі...
З гідністю посмішка, радість світла,
Ніжні обійми, твої милі очі,
Прохолодний, стрімкий подих вітру,
Все вміщували ті сни пророчі.
Їх проганяла, та вже не варто,
Передчуття хвилювали пам'ять.
Думали, збіги - це чисті жарти,
Без уявлення, що вони правдою стануть.
Прошу хоч інколи згадуй зорі,
Що освітили шлях широкий.
Мабуть, кохання з мене доволі:
Лебідь без пари помре одинокий.
Інколи згадка: щастя моменти,
Милі уста, з підтекстом погляд.
Розбивають усі аргументи,
Відкриваючи, знову, новий світогляд. (2)

Де ти є? Коли так потрібний...
Ні на що не претендую.
Кожен з нас кращого гідний,
Без образ, більш не потурбую.
Емоції вщент, розбиті частини...
Вечір, туман блідим покривалом
Накрив догораючі залишки днини,
Завершивши все грандіозним провалом.
В ніч блукаю, нічого не сниться.
Твій образ сяйвом грає.
Можливо, тобі теж не спиться?
Крок за кроком, десь пташка співає.
Гасло поволі полум'я в серці
І вже хвилювань не відчуваю.
Як сприйняти? В якому сенсі?
Часу спливло багато, вже не благаю.
І срібний шепіт, уривки фільму
Дають зрозуміти, що є важливим
Аналіз подій, хоч і повільно
Сприймання людей є мінливим.
Зрозуміли чого невистачало,
Дороги разом, та вже окремо
Бажання напругою зростало,
Та всупереч собі не підійдемо.
Лиш попрошу - згадуй місяць,
Що був свідком твого кохання.
Мрійниць таких як я - безліч,
Тебе і досі чекаю до рання.
Я не відмовлюсь від тебе ніколи,
Чого б не коштувала ось ця згадка.
По щоках краплі з присмаком солі.
Двері закриті, стоїть печатка.(2)

13.06.2015р