Деякi iз SMS одному абоненту

                *  *  *

Якщо складеться з настроєм і часом,
Якщо зберу думок критичну масу,
Якщо мовчання більше не знесу,
Можливо, щось колись і напишу.
Якщо моїх «якщо» ще мало,
Якщо тебе все це ще не дістало,
Якщо раніше всіх моїх якщо,
Як-небудь, але першою озвешся,
То настрій мій рванеться в піднебесся,
А якщо – ні, хоч з цього посмієшся.


                *  *  *

Ще накрапає, зламане гілля
Лишилося опісля буревію.
Вологу не всотала ще земля.
Ще накрапає, небо дощ ще сіє.
Вже сонце посміхнулось променисто
І майже зникли хмари, але ні –
Дощ накрапає, домиває місто.
Це вмите місто до душі мені.

Поділ – історія, і мий, не мий – він сивий.
А ти бувала в нашому масиві?
Тут зелень і озера, тут красиво.
І те, чого не любимо, теж є.

               *  *  *

І ми колись на клямку світ прикриєм.
Не на замок, бо і прийдешнім треба.
Все хвиля часу невблаганна змиє.
Поки ж не ми на небі, а над нами небо.


                *  *  *

Був місяць повним і пустими хмари
Повзли кудись, ховаючи Стожари.
Чомусь в мовчанку грались солов’ї.
А в сні мені наснились очі карі,
Не знать для чого і не знать чиї.

               *  *  *

Знов сонце, зелень, різнобарвні квіти,
Гуде над ними басовито джміль.
Але незвично якось сумовито.
Ще ворушусь, та десь пропала ціль.

                *  *  *

Не встигши навіть помантачить кОсу,
Мерщіш втікати взявся від грози,
Бо ж був ні з чим, заледве що не босим,
А запізнитись – боже упаси.
З годину із простертою рукою,
Вже б пів садка, напевно, прокосив.
Грозу давно пронЕсло стороною.
В без чогось шість автобус зупинив.

                *  *  *

Над Тікичем ллє дощ,
Горбкам дісталась  суша.
Ти, певно, спиш, ото ж
І я мовчати мушу.
Ледь Київ не проспав.
І був цей сон, як милість.
В нім в очі зазирав,
Що радістю світились.
В очах плескались чари.
Були вони не карі.

                *  *  *

Подаруй мені бабине літо,
Де береза вже золотом вкрита,
А трава ще зелена.
Глід рясний, або краще шипшину,
А на неї рука  твоя кине
Ще й ажурну в росі павутину.
Намалюй це для мене.

Я колись похвалюсь цим пейзажем
І онукам на підпис твій вкАжу.


          лiто - осiнь 2011