Ти i я
в моєму — розвели журби мости.
Збігає по колінкам з вітром плаття
в надію, де знов присмак самоти.
В твоєму серці наступила повінь,
змиває мрії в себе на шляху.
В моїй душі розкрив пелюстки промінь
і не дає зійти у пустоту.
Є ти і я… Два всесвіти, дві рими,
повінчані коханням до кінця.
Дві вірності, два вічних пілігрима
і б’ються разом в радості серця.
© Зеленоглазая, 2015
Свидетельство о публикации №115061209175