Поема миру

     1


Хоч від кінця війни
Пройшло уже пів-віку -
Хто пережив її,
Ті пам'ятатимуть
               довіку.


У зболених серцях
Гірке знання і темне
Тримають все життя,
Як потаємне -


"Бо скільки можна
Про війну вже говорити?"
І справді...
В мирі -
          треба просто жити...



За мир же воювали,
За життя.
І переходять ветерани
В небуття.



І забирають спогади 
                з собою.
Роки спливають,
                наче за водою.



Вже постаріли
            діти їх
І виросли онуки.
Вже правнуки
До сонця тягнуть руки.




    2


Що є війна - для нас,
Народжених у мирі?
Джеймс Бонд,Рембо -
Телеекранні у квартирі?



Де тільки вороги
І гинуть і страждають,
А супермени
            легко
Всіх перемагають...



Війна для мене -
Це кохані мама і бабуся,
Я після розповідей їх
Заснуть боюся.



Іще маленька -
З ними вже переживаю.
Я знов і знову
На війні буваю,



Не тій,екранній,
Майже весело моторній,
На справжній:
На важкій,страшній,
               потворній.




    3



Бабуся і дідусь - тоді
Вже більше,як піввіком
Були молодші,
Ніж тепер
          я з чоловіком...


Дід мав "броню",
Але не скористався нею.
Для Батьківщини
Сам він став бронею.


Дідусь пішов на фронт,
Бабуся -
      чотирьом їх дітям мати -
У тил їх повела:
Від смерті рятувати.



І врятувала нас:
Дітей своїх,онуків
І правнуків -
              неначе всіх
Вела тоді за руки.


Я з  далини років
Дивлюсь на шлях той
                хресний:
У ньому й ми
Із небуття воскресли.



    4


Від України рідної
До посестри-Росії...
Смерть доганяє,
Бомби,кулі сіє.


Не хоче жертви
           відпускати.
"А вас за що?
Хай ми уже,
Солдати..."


"А ви,солдати,хто?
Батьки наші і діти,
Чоловіки,брати!
У вічному б вогні
              горіти,


Не славному -
Пекельному вогні,
Усім,хто відкриває шлях
                війні!"


Але політики
Ніколи не страждають.
Вони малюють карти -
Люди їх кістьми
               встеляють.


Свої,чужі -
Всі вояки для когось
                рідні,
Кохані,любі,милі
І потрібні...


"Навчись,людино,
Над собою панувати" -
Тоді не треба буде
Й воювати...


Хай кожен - дім
Для себе свій будує,
Свій хліб ростить -
Не за чужий воює!




    5


Дід відбивав напасників
                навали,
Тяжкі жнива -
            змінили золоті.
А люди ж бо із сонечком
                вставали,
Хліба плекали щедро
                у житті.


У мирному житті...
І плакав хліб незібраний
                в полях,
І привиди голодні
             знов вставали.
...Я слухаю,
          і огортає страх.


"І плакала корівонька
               за нами,
Як з двору ми ішли..."
Пригадує   бабуся,
Зітхає мама...
"Я війни боюся!
Скажіть,скажіть:
Не буде вже війни?"
"Не буде...
Спи дитинонько,
           засни..."




    6


В дитинстві ранньому
Ще й я,маленька,-
Боялась літаків:
Бо їх боялась ненька,
Тоді іще,
На тих шляхах війни,
І бомби ті
В мої вривались сни
Ще довго,довго...


Апокаліпсис
          атомних страждань
Війна "холодна"
          додала від себе,
У снах
     кривавеє палало
                небо,
Земля ставала чорна
              на диби,
Світ закривали
            атомні гриби.


А я до мами бігла
           чорним полем,
Дитяче серце
            краялося болем,
Я так боялась,
Що це все загине -
Прекрасне,вічне,
Все для нас єдине:
Земля і сонце,
Мама,
      люди,
           небо... 
Я прокидалась,
           плачучи:
"Не треба!"


О,Господи!
За всі гріхи прости,
І хоч дітей
Від воєн захисти.



    7


Ми всі -
          Твої
Іще маленькі
             діти.
Навчи нас,
          Господи,
Життя любити -
Доки його ще можна
           берегти!


Хто нас научить,
             Боже,
Як не Ти...
Бо всі історії уроки
              вчать одному:
Що нас,на жаль,
         не вчать вони
                нічому.




      8


О,люди!
Добрі будьте,
          мудрі!
Подивіться:
Яка прекрасна
В небі чистому
           зірниця,
Не постріли,-
А голоск синички,
Не краплі крові -
Ягоди сунички...


Прекрасна
       мати із дитям,
Зворушлива -
             бабуся...



О,люди...   
Я й тепер
За нас усіх боюся...


Не в нашому дворі -
То поруч
         ллється кров,
І "мирний" атом
Нам грозить ізнов...




    9


Земля -
Багата й щедра
             наша мати.
Усе,усе вона нам
            може дати!
Лише у мирі
Всім нам треба жити,
І шанувать життя,
І хліб ростити...


І щоб усе,
      усе у нас було -
Ростить у душах
Мудрість і добро.


Ми діти Божі -
Та рости пора.
Нам Бог засіяв
Розуму й добра!


Людино кожна:
Ти у світі -
          не єдина,
І не одна
      у Бога
           ти дитина.


Шануй -
По людству
         брата і сестру,
Повітря,воду,
         квіточку малу...




    10


Безмежний Світ.
Усі в нім можуть
             жити.
Ростімо вже,
           нарешті,
Божі діти...



Бо як не станемо дорослі -
Щоб,бува,
Нас не змели
Апокаліпсису жнива...


І буде Світ,
Та в ньому
           нас
               не буде.



А я люблю вас!
Будьте вічно,Люди!



   весна 2000 р.