***

Нашей я заслуги в том не вижу,
Нашей я не знаю в том вины,
Что казачьим этим духом дышим
Тем, что к нам идёт из старины.

Нам и то не добавляет славы,
Что они от чужеземных сил
Окружили землю кучерявую
Горами высокими могил.

Ведь когда, влюблённые в былое,
Провороним свой великий час,
Не разжалобить мир ленью удалою
И былая слава тут же бросит нас.

А воспоминанья, словно насморк,
Что той славе смогут принести?
Не перекроить итоги наспех…
Наспех новый мир не обрести.


                (Перевод А. Мироненко)


"Нашої заслуги в тім не бачу..."


Нашої  заслуги  в  тім  не  бачу,
Нашої  не  знаю  в  тім  вини,
Що  козацьку  бунтівливу  вдачу
Нам  лишили  предки  з  давнини.

Нам  і  те  не  добавляє  слави,
Що  вони  од  чужоземних  сил
Заступили  землю  кучеряву
Горами  високими  могил.

Бо  коли,  закохані  в  минуле,
Прокуняєм  свій  великий  час,
Наша  лінь  нікого  не  розчулить,
Слава  ж  та  відмовиться  від  нас.

Спогади  докучливі,  як  нежить,
Що  тій  славі  принесуть  нове?
Тільки  тим  історія  належить,
Хто  сьогодні  бореться  й  живе. 

                Василий Симоненко