Для чого я живу – не знаю,
Для чого голову схиляю,
Перед образами й сварками
«Шукаю голку» під ногами?
Хай краще мовчки одвернуся,
Чи гіркими слізьми заллюся.
Хай гірше буде лиш мені,
Аби уникнути брехні.
Вуста німіють від скандалу,
Й даю себе всім на поталу.
…Таке ж німе й життя моє –
Стоїть, мовчить, і вже гниє.
Все! Годі! Досить! Пробудилось!
Ісусу в ноги поклонилась.
Він дав упевненість у віру,
Й за чуба витягнув із виру.
Сонцем освітлену дорогу
Він розстелив мені під ноги.
Вперед я нею швидко йду
Туди, де вже нема страху.
Там квітне вічний диво-сад,
Й радує око зорепад.
Там щастя, воля і добро,
І чисте від гнилля нутро.
09.05.15
Зм ни в дбуваються
© Copyright: Наталия Боровская 2, 2015
Свидетельство о публикации №115061005109
Свидетельство о публикации №115061005109
Рецензии