Кіндратику, Василечку, земля тобі пухом, вічна пам'ять.
Уже слова всі проговорено,
І сліз повитекла ріка,
На полі, що не плугом зоране,
Піт не змахне його рука…
І не візьме у руки руку,
Йому вже зараз не до нас,
В житті записано розлуку,
І він пішов, такий це час.
Якось не склалось з заповітом:
Шолом, розгрузка, автомат…
Була весна, буяла цвітом,
Він не чужий, він був, як брат.
І залишилося, як було:
Той день, і ніч, і та весна,
Лише по серцю різонуло:
Його немає вже, нема.
Його немаэ вже, нема
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115060808046
Свидетельство о публикации №115060808046
Рецензии
