О третій годині ночі збираюся спати,
А зорі так світять в очі – що їм сказати?
Сяду на підвіконня, зітхну у морок.
Досить тебе чекати, мій любий ворог.
А завтра вранці серпень впаде у трави,
Ніхто й не спитає, хто звечора був неправий.
У небо так само звично зіпнеться сонце,
Загляне у вікна і посміхнеться: що це?
Вгорнувшись у ковдру солодко спить образа,
Лишившись в подушці сльозою. І так щоразу.
Мабуть, не даремно так зорі світили в очі, -
Хотіли сказати, що ранок мудріший ночі.
иллюстрация из интернета
Ранок мудрiший ночi
© Copyright: Ольга Муромец, 2015
Свидетельство о публикации №115060800264
Свидетельство о публикации №115060800264
Рецензии
