…із летючих, мов би п’яних хмар перекинулось небо на дощ,
а може то просто хтось розсунув штори тиші, і заплакало небо!..
сум і туга закружляли у повітрі, забили тривогу дерева,
опале листя утомлено пристало до калюж на асфальті,
враз посіріли і стали мокрими спини будинків,
в очах мигтіли краплі з вітром, голосно билися по карнизах,
стукали у вікна, танцювали на покрівлях зливаючись у сум…
про щось бубоніли між собою, а може з нам?..
метушливий натовп людей розбігався і щезав у сизій водяній млі,
ще теплої вчора, і ніжної жінки-осені…
у п, янкiй пристрастi осенi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115060801158
Свидетельство о публикации №115060801158
Рецензии
