Песиковi печалi
Песикові печалі.
Жив собі був пес волохатий.
Мав сторожити подвір`я і хату.
Вірно хазяїну песик служив,
Дуже господар ним дорожив.
Був би щасливий трудяга кудлатий,
Якби печалі йому подолати.
Перша печаль: від бджоли не відбиться.
Він і скавчить уже, він уже й злиться.
Друга печаль, що у річці він мокне.
Гавкає песик, ніяк не замовкне.
Третя печаль, що пуста знову миска.
От якби в ній опинилась сосиска!
Скільки печалей в собачки і смутку!
Та ми його розвеселимо хутко!
Нумо! У гості до нього йдемо,
Ласий шматочок йому несемо.
Хай він радіє, навколо нас кружить
Й більше ніколи-ніколи не тужить!
© Copyright: Ольга Владимировна Никитина, 2015
Свидетельство о публикации №115060707285
Свидетельство о публикации №115060707285
Рецензии