…лоскотливий, золотаво-радісний погляд сонця
зажмурив мені очі, затьмарив думки,
але вказав дорогу Мрії…
прозорі, сухі хмари вбирали у себе ту сонну мару
і вертали сили на довгу подорож,
крізь суєту суєт у Небо!..
де Світло Віри викохує у завтра паростки життя,
леле мить щастя Дух спроможний літати,
і бути не байдужим Любові…
гуснуть хмари, нависають на світ, займають душу –
сі рухливі тіні, ніби то, повстання живої громади,
неспокійної небесної людності,
що от, от щезне, щоб знову з’явитися невідомо звідки
для битви із вітром, щоб захистити і перемогти,
у самих собі ворога…
небеснi воiни...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115060701254
Свидетельство о публикации №115060701254
Рецензии