Пейо Яворов. Ти не питайся...

Пейо Яворов
Ти не питайся...


Ти не питайся, мамо мила,
що ранить душу так мені,
куди поділись міць і сила,
чом я марнію день при дні.
Подай-но, мила мамо, руку,
мені на груди поклади,
про сокровенне, про розпуку,
про давнє мову поведи,
як плакали в ту пору, мамо,
коли  гірка любов без меж
ятрила серце до нестями —
і я б по ній так плакав теж.
Скажи мені: в скрутну годину
шукали де надії знак —
хай хоч і марно — розкажи-но,
я вірити готовий так!..

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Пейо Яворов
Неде ме пита

Недей ме пита, майко мила,
от що съм люто наранен,
къде се дяна мъжка сила,
та крея аз от ден на ден.
Но дай си, майко, дай ръката,
на гръд ранена я сложи
и нещо — спазено в душата
от миналото — разкажи:
кажи как плачехте тогава,
кога излъгана любов
сърца гореше: до забрава
така да плача съм готов.
Кажи, от тъмно зло гнетими,
но що възлагахте тогаз
надежди глупави — кажи ми,
бих вярвал в глупости и аз!...