В. Сосюра. Не забуду, вишня дозревала...

***
Не забуду, вишня дозревала,
Наливалась солнышком в саду.
На прощание ты мне сказала:
«Где бы ни был, я тебя найду!»

И во тьме усталостью ведомый,
Где расстрелы и любовь до дна,
Часто видел профиль твой знакомый
Я на фоне жёлтого окна.

Только снятся смерти мне разгулы,
Где не знаю, почему живой…
Как же слился с орудийным гулом
Голос свежий и наивный твой…

И сегодня дозревают вишни,
В том саду, где солнцем ты взошла…
Как и прежде, тебя взгляд мой ищет,
Ведь меня ты так и не нашла.
                2011 г.


Володимир Сосюра

* * *
 Пам’ятаю, вишні доспівали,
 наливались сонцем у саду.
 На прощання ти мені сказала:
 «Де б не був, а я тебе знайду...»

 І у тьмі, од муки, од утоми,
 де розстріли і любов до дна,
 часто бачив профіль твій знайомий
 я на фоні жовтого вікна.

 Тільки сниться огненне минуле...
 І не знаю, чому я живий...
 Чому злився з орудійним гулом
 голос свіжий і наївний твій...

 І сьогодні вишні доспівають
 у саду од сонця і тепла.
 Як і завжди, я тебе шукаю,
 та мене ти й досі не знайшла.

                1923 р.