Крiзь тишу...

В полон невідомий потрапило серце…
    Незвично холодного ранку дорога
    чекала на мене, мов мрія в безсоння
    йшла думка безмовна, крізь тишу ворожу…

На клаптик паперу лягав біль душевний…
    Не зважливо тіні лякали, щоразу
    безкарно втікали, ховалися мабуть
    від сонця, що в серці живе у моєму…


Рецензии
Стільки болю, стільки суму,що так душу крає?
Хай вітри його розвіють десь за небокраєм.

Людмила Журавская   06.06.2015 15:23     Заявить о нарушении
...а коли? Адже сум Людмило додає іще більшого натхнення... З повагою до Вас,
і Вашої творчості (особливо єкс...) Миру, Любові, добра і розуміння... Віктор!

Виктор Сурженко   17.06.2015 21:31   Заявить о нарушении