Без каяття

 
«Кайдаші» ми - по природі,
Усе робимо не так.
Колотня одна в громаді,
І не каємось ніяк.

Влада в котре обіцяє,
Що покращиться життя,
Вона біди наші «знає»,
Роками бреше без кінця.

А ми їм віримо з тобою,
Брехня нам жити не дає,
Покрилась мрія вже іржею,
І кожен думає своє.

Нам все сусіди «заважають»,
Немає совісті в людей,
У світі нас не поважають:
Підняти соромно очей.

У Раді «слуги» голосують,
Закони «жарять», мов, млинці.
Іще при цьому й вередують:
У голові лиш гаманці.

Бюджет туди-сюди «тягають»,
Шукають гривні й копійки,
Вони народ так «захищають»,
Йому в бюджеті - лиш дірки.

На цьому руку вже набили,
Всім обіцянки роздають,
Біди такої натворили,
Ще довго це не розгребуть.

Такі податки встановили,
Людей загнали у ярмо.
Взяли всі пільги відмінили,
Й пенсіонерам заодно.

Не треба з ними так чинити,
Кажіть їм правду, не брешіть.
Спокійно дайте їм дожити,
І Бога краще не гнівіть.

 Божий суд лише розсудить,
Хто був правий, а хто брехав.
Христом своїм він надоумить,
Щоби грішити перестав.

Взяли, та краще  б об’єднались,
Країну з ями підняли,
Щоби нащадкам щось дісталось,
Красиво й вільно зажили.

Ми в цьому самі винуваті,
Що нами правлять «барани»,
Слова кидають нам крилаті,
Роки ведуть нас в нікуди.

Треба міняти все на краще,
Цінити кожну мить життя.
Ворогувати людям нащо?
Живіть у мирі, без каяття!