Зустрiч Юностi з Дитинством

               

Дівчина  Юнка,  трохи розгублена, схвильована, стурбовано говорить:
- Сьогодні у мене радісний, щасливий день! Я закінчила школу, попереду  - моє незнайоме Майбутнє.  Я хвилююся: скільки невідомого і незвичайного я зустріну на своєму шляху. Як складеться  моє життя?
Роздивляється по сторонах і бачить в куточку  маленьку  дівчинку, яка грається  ляльками.
- Ой, яка маленька гарненька дівчинка – краплинка.  Як тебе звати, малечо?
- Я?    Я твоє Дитинство!  Хиба ти забулася, як гралася ляльками, була слухняною донечкою,  веселою подружкою,  сонячним промінчиком?

- Ні, моє щасливе Дитинство! Я про це ніколи не забуду!  Ти  моя казкова Країна найпотаємніших мрій, сподівань, надій!  Я любила ходити в  дитячий садок, а потім  в школу. Мені подобалось вчитися читати і писати, рахувати і співати. Я була такою закоханою в своє шкільне життя.  А сьогодні мені  трішечки  сумно

- Чому?

- Сьогодні закінчилося  моє Дитинство і розпочинається  моє доросле життя.

           А як звати твоє доросле життя?

- Юність!


- Я бачу тебе це подобається. Але  чому ж ти сумуєш?

- Я заздрю тобі, маленька дівчинко. Ти живеш в Країні  мого Дитинства, незабаром станеш  Юнкою,   але  я ніколи вже не буду  маленькою дівчинкою!


- Не сумуй, давай разом помріємо.

- Давай!  Дивись, моя люба дівчинко-краплинко.  Бачиш  Зоряне Небо?


 Юність дивіться на  нього і  розповідає  про свої мрії.

- Знаєш , люба дівчинко, давай  знайдемо саму велику зірку.

- А для чого її шукати.

- Я хочу загадати, щоб здійснилися мої  найпотаємніші мрії.


- Юнко, а що таке Мрія?

- Мрія? Мрії?  Це мої бажання.

- Не розумію, поясни!


- Ну , наприклад, яке у тебе  велике бажання?

- Я хочу мати красиву велику ляльку , а ще, щоб вона зі мною говорила і вміла танцювати,  і співати.
Не хвилюйся моя, маленька!  Це бажання обов’язково у тебе здійсниться .
Таку ляльку, красиву і велику, можна придбати в  супермаркеті
А потім буде і така , яка з тобою  буде розмовлятиме, співатиме тобі пісень,  танцюватиме з тобою. Тільки треба почекати, треба вирости!
А ще чого Ви бажаєте, маленька панянко?
- Я хочу бути артисткою.

- Ти вже артистка! Дивись , скільки в залі людей , ти перед ними виступаєш, і  всі тебе уважно слухають . Їм подобається!

Вже закінчилися Ваші бажання, моє дороге Дитинство?

- Ні,  ще я хочу  смачненьку, ш о к о л а д к у, Тільки  негайно, терміново! ( топає ногою).

- Немає питань,  моя люба! Зараз, тільки попросимо Добру Фею із  моєї Країни  Дитинства .


Юнка плескає в долоні, з’являється Добра Фея і дає дівчинці шоколадку.

- А знаєш, малечо,  ще  я хочу буду щасливою!


- А що таке Щастя?

- Щастя – це коли тебе люблять, поруч мама і тата, любі сестрички. А ще мирне небо над головою, спокій  в душі і посмішка на обличчях твоїх друзів.  І ще я хочу любити, бути коханою.


- Юносте, а що таке  Любов?

- А це пояснити неможливо.  Любов треба відчувати душею і серцем?
Якщо ти бажаєш дуже сильно когось побачити, обняти і поцілувати – це і буде Любов.

Дитинство тре свої очки.  Воно втомилося і хоче спати.

- Ти вже втомилася, моя люба дівчинко!?

- Так, але я так хочу тебе обняти і поцілувати.

Цілуються, потім Юність бере Дитинство за ручку, разом повертаються і уходять. Але їх шляхи розходяться. Дитинство уходить в свою Країну. Юність махає їй  рукою.

- Прощавай,  моя золота пора , перша сходинка мого життєвого шляху , ти моя найдорожча щаслива мить.  Дивись свої казкові сни. У тебе попереду ще довгий шлях до Юнацтва.  А мені пора, мене кличе моє Майбутнє…