Я довгий час жила тобою.
Тебе чекала,
Тебе жадала.
А ти зі мною тільки грав,
Мов кіт із мишеням.
Мене розбив на мілкі друзки,
Втоптав у бруд,
По вітрові розвіяв.
Душа моя завмерла,
Немов очікує життя.
А ти її не полікуєш,
І навіть серце не врятуєш.
Пішов, розбивши зеркала,
Наш світ розтанув на віка.
І мрії всі такі реальні ще недавно,
Тепер, немов зірки на небосхилі,
Такі ж холодні і далекі.
Тільки в сні ми все ще разом,
Та уява все ще в нас.
Ти мене не забувай.
А я тебе до скону не забуду, не зітру.
Жаль, що казка в нас не вийшла.
Жаль, що я тебе не долюбила.
Жаль, що ти мене не до кохав.
Недолюбив.
А я тебе кохаю…
Де б ти не був,
Де б я не була.
02.06.2015.
Недолюбив
© Copyright: Елена Лучук, 2015
Свидетельство о публикации №115060204783
Свидетельство о публикации №115060204783
Рецензии