Радко Радков. Каяття

Радко Радков
КАЯТТЯ


Зламавши квіт – любові певний знак,—
здійснив я непростиме святотатство,
віддавши іншій перли всі, однак
її не ощастило те багатство.

Мені прощення вимолити як
за плинні ночі буйного піратства?
Кульбабка облетіла швидко так,
а самота – то слабкість і вар’ятство.

Жадав би я, щоб усміх на вустах
твоїх сіяв, а я знов щирий, поти...
Все розгубив, розвіяв по вітрах...

Галуззя юне марно по садах
збирав — любов зів'яне без чесноти, 
без неї навіть мудрість — то є прах.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Радко Радков
УГРИЗЕНИЕ

Прекърших, мила, нашите цветя,
извърших непростимо светотатство,
на друга дадох перлите, но тя
остана бедна с нашето богатство.

С какво за твойта болка ща платя
след нощите на буйство и пиратство?
Нетрайното глухарче улетя,
а самотата слабост е и бягство.

Да можех да ти върна твоя смях,
да можех да съм пак добър и светъл
след всичко туй, което пропилях...

Напусто нови стръкчета набрах,
увяхва любовта без добродетел,
а без любов и мъдростта е прах.