Белого снега высокие меты... Иван Коваленко
Білого снігу високі намети
Знову до тебе закрили мій шлях…
Все про любов розказали поети,
Все співаки проспівали в піснях.
Сяє любов моя сніжно і чисто,
Казка прадавня отак ожива,
Тільки до співу нема в мене хисту,
Тільки у вірш не кладуться слова.
Казка прадавня, що всім так знайома,
Тільки це заново твориться світ.
Може, й нема тебе зовсім удома,
Може, в снігу загубився твій слід.
Білого снігу намети високі,
Може, розтануть весною колись...
Тонуть в снігу мої стомлені кроки,
Тихшають, тихшають... Я зупинивсь.
--------------------------------
«Белого снега я вижу приметы…» Иван Коваленко
Белого снега я вижу приметы,
Снова к тебе закрывают мой путь…
Всё про любовь рассказали поэты,
В песнях пропели – ты их не забудь.
Чисто и снежно любовь просияла,
Старая сказка, как песня, жива,
Только для песни таланта так мало,
В стих не хотят рифмоваться слова.
Старая сказка, что всем так знакома,
Будто бы заново вышла на свет.
Может быть, нет тебя, милая, дома,
Может, в снегу заблудился твой след.
Белого снега высокие валы,
Может, растают когда-то весной…
Тонет в сугробах и шаг мой усталый
И затихает… Дойду ли домой?..
(1.06.2015)
Свидетельство о публикации №115060108376