go
манила поглядом у долоні свої,
я би розіпнула навпіл
її вітрила.
такий собі
дикий звір.
якщо чесно, я б теж її пам’ятала,
раз за разом тонула у гіркоті днів,
я би якорем для неї стала,
цілувала до кінця,
щоби шлунок болів.
відверто, я би теж її відпустила.
і відплила туди, за буйки,
чесно, я би її не кохала,
виболіла, випила, винищила,
і гепнулась вниз
з висоти.
якщо чесно, то я би її забувала
день за днем,
ніч за ніччю.
шукала б
когось іншого, схожого,
солодшого
я би стала річчю.
так і ти.
треба йти.
Свидетельство о публикации №115060107153