…шпориш придорожній – мої хвилювання…
не кличу жалю від холодного вчора
немає прощення, не буде ніколи
од мрій дорікання, як жартів не стане,
так само мине і сьогодні...
в допитливій пам’яті, в тиші спочине
минуле без болю у серці моєму,
на поміч натхнення безмежне іде!..
найбільше лютує на нас забуття,
спускає додолу щастя свій погляд,
а я би хотів летіти, мов Вітер
услід за Тобою… у ніч од безсоння
не відмовляти серця від Любові
навзаєм чеканню, зізнанню твоєму
вертатися знову і знов до життя,
не залишаючи болю нікому...
найбiльше лютуе на нас забуття!
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115060101274
Свидетельство о публикации №115060101274
Рецензии
