наступае болем...
…погляд сонця кульгавіє стомлений
по між хмарами наступаючими на світ,
обіймає бездоння неба вітер і рушить його
до відчаю безвісті, до самовигнання,
відбираючи мить щастя у щасливих, собі…
він згортає з долоні дощ, виступає на бій…
в самоті здичавілій довжиною у ніч
дріт колючих думок обгортає нас болем...
жінка-любов пов’язує хусткою тиші небо,
і горнеться Неба тремтіння дитини-душі…
супроти скорботи, заради волі, і перемоги
спалює вогнище дорогу назад, у минуле…
прокльони супротивника – його ж слабкість…
згине у своїй люті ворог, спаливши душу...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115060101255
Свидетельство о публикации №115060101255
Рецензии
