Вона сиділа край ліжка, дивлячись у вікно.
По голій спині звивались біляво-русі пасми волосся...
Крізь скло світло пролилось, й немов у кіно,
її лінії тіла горіли золотом серпневого колосся.
Я боявся торкнутися ніжної шкіри, хоч легенько , на мить.
Думав зникне, як примара, як сон через отвори фіранок.
Очі заплющив, розплющив -- все ще сидить.
Тихенько поцілую в шию, шепчучи на вушко :" Мила, добрий ранок..."
31.05.2015р
22:18
(с) ДаЛін
***
© Copyright: Линда Карпенко, 2015
Свидетельство о публикации №115053109871
Свидетельство о публикации №115053109871
Рецензии