Кровь - любовь. Иван Коваленко

Кров - любов

На кленах листя, ніби кров,
У сонячнім промінні.
Чи не отак вмира любов,
Як лист вмира осінній..?

Весною він зазеленів,
Розквітнув буйно літом
І цвів на плині теплих днів
Коштовним малахітом.

Схилились трави, осінь йде,
Вмирати треба листу,
А він в останній раз цвіте
Небачено барвисто.

А потім тихо облетить
Ясної днини рано,
Щоб і, вмираючи, ще жить,
І доцвісти багряно.

Весною все почнеться знов
І закінчиться кров’ю,
І недаремно зроду “кров”
Римується з “любов’ю”.
-------------------------------
«Кровь – любовь» Иван Коваленко

На клёнах листья, словно кровь
В лесной прогретой сени.
Не так ли умерла любовь,
Как умер лист осенний..?

Весною он зазеленел,
Цветами был объятый
И продолжал цвести затем,
Как малахит богатый.

Склонились травы, дождь идёт,
Листу пора увянуть,
А он в последний раз цветёт,
Цветёт огнём багряным.

Затем он тихо облетит
Однажды утром ранним,
Но, умирая, он горит,
Цветёт он на поляне.

Весною всё начнётся вновь
И завершится кровью.
Недаром вечно слово «кровь»
Рифмуется с «любовью».

 (31.05.2015)


Рецензии