вони

десь між вночі і вдень,
десь поряд з дельфінами і китами
я йду під відкритим не мною вогнем,
я йду і вже нічого не знаю.
скільки було б пройдено верст
по срібних і німих дорогах,
скільки випало яскравих зірок,
що світять пусткою на бога.
скільки днів я вб'ю і птахів,
руки слабкі опускаючи,
скільки буде сумних осіб
дивитися з дзеркал на мене
не кліпаючи.
очима і всім, що є
що для мене зберігали,
адже вони знають - я  осьде,
вони так довго мене кохали.


Оля Не Оля

они

где-то между ночью и днем,
где-то рядом с дельфинами и китами
я иду под открытым не мной огнем,
я иду и уже ничего не знаю
сколько было бы пройдено верст
по серебряным и немым дорогам
сколько выпало ярких звезд,
что глядят пустотой на бога.
сколько дней я убью и птиц,
руки слабые опуская
сколько будет печальных лиц
смотреть с зеркал на меня,
не мигая
глазами и всем, что есть
что в себе для меня хранили
они ведь знают - я где-то здесь
они так долго меня любили.