Мати,ненька,моя країна,
Де ти загубила свій кусочок,
Кажеш ,що земля твоя невинна,
Що не відповідаешь за синів та дочок,
Що тебе залили чорной кров`ю,
І пугають дітлахів людьми у формі,
А мені не подобається коли бьють по морді,
Та потім питають,чи усе у нормі,
Нене,моя країна,рідна,
Я виросла та живу на Донбасі,
Але вже спокію мого не видно,
І не сижу я у святковій рясі,
Ти кажеш ,що пробачити нам треба,
Всих тих враждебних твоїх дітлахів,
Але бач,яке діло,вже плаче небо,
Бо побило гучно всих його птахів,
Коли стояли вони зі флагом жовто-синім,
І галасили про мордування в моєму крає,
Тоді ім не потрібно було ніякого миру,
А теперь ,ти нас про це благаєшь.
***
© Copyright: Олькина Дарья, 2015
Свидетельство о публикации №115052910170
Свидетельство о публикации №115052910170
Рецензии