Ой держава ти моя,
Ти родюча і гарна.
Але люди тут воші,
Їх рахують, як скотів.
Не рахуються ні з чим,
Заганяють в кут один.
Обпатрошують по одному
І закони на біду.
Людям жити не дають,
Душать всі кому як хоч.
Після правління Царя,
жити вічно не дають.
Штучний голод наганя,
Потім друга Світова,
Підірвали атомну
І гібридна ця війна.
Душать, травлять, морять
Цих людей, як мишей.
Експеримент проводять,
як на кролях
І тримають в канцлагерях.
А ми людство все живем
і тримаємось , як пень.
Ми живучі люди є,
ми прості як огірки,
Зате чесні, добрі всі.
Прийде час іще колись,
Коли ця держава буде в вись.
Розквітне і буде жити в мирі,
І не буде на цій землі
Зрадників і чужаків.
ми терплячий є народ,
Який знає ціну всіх нагород.
То, що хочте, те й робіть,
А ми вірим в Бога всі навік.
Бо спасіння є одне,
На цій землі і в нас одне.
Держава майбуття
© Copyright: Алла Сапон, 2015
Свидетельство о публикации №115052706097
Свидетельство о публикации №115052706097
Рецензии