Моя любовь...
Лина Костенко
Моя любовь! Стою перед тобою.
Возьми меня в безоблачные сны.
Не сделай лишь послушною рабою,
Не обмани и крыльев не помни.
Не допусти, чтоб свет сошёлся клином,
Не забывай, зачем я здесь живу.
Дари мне над аллеей тополиной
Тяжёлого светила булаву.
Не разменяй меня на раздорожье,
Не дай мне заблудиться в мелочах,
Иначе растревожится, быть может,
Несломленных, несчастных предков прах.
Они любили бескорыстно, страстно,
Влюбляясь до беспамятства порой.
Их уберечь пытались от напастей
Супруги, провожая до ворот.
А там, а там...жестокий клёкот боя
До третьей обескровленной весны...
Моя любовь! Стою перед тобою.
Возьми меня в безоблачные сны.
* * *
Лiна Костенко
"Моя любове! Я перед тобою..."
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїм.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Свидетельство о публикации №115052602403
Светлана Вац 02.06.2015 14:22 Заявить о нарушении
Спасибо, Света!
Елена Толстенко 07.06.2015 10:40 Заявить о нарушении