Живу я ніби без крила,
Бо мама тим крилом була,
А нині мами вже нема,
І більше року я сама...
Коли нелегко й крок пройти,
Зітхаю подумки:"Де ж ти?..",
Та є, на щастя, доброта,
Що погляд вбік не відверта,
А прагне поряд бути вмить,
Як у душі журба щемить.
Тож, так стежиною і йду:
Шукаю в світі доброту,
Знаходжу і стрічаю скрізь -
Немає місця там для сліз,
Де доброта, немов крило,
Вкрива, щоб затишно було.
Крилат сть
© Copyright: Виктория Савельева 7, 2015
Свидетельство о публикации №115052601825
Свидетельство о публикации №115052601825
Рецензии