Погляд снiв без слiдiв...
Непривітною стала чомусь,
та весна, що всміхалася щиро…
Тільки ж я вже туди не вернусь,
пролетіли літа швидкоплинно.
Запашну таємничість садків
залишити на пам'ять зуміють
журавлі відлетять без слідів,
та вітри почуття не вгамують.
Спокушатимуть мрії манкі,
буде слідом тривога у спину
йти і гнати про завтра думки,
з несміливого вчора, із снів
не впаду, як колись з висоти,
знахабнілого натовпу днів,
де блукав я у пошуку щастя,
там ні трішки не було жахливо,
і не стало нагоди бояться…
співчуття не завадять чиїсь,
хай дратує їх осінь сварливих,
а я буду радіти, летіть,
через морок, мовчання байдужих…
Не чіпайте, Любов захистіть
від образ, поки ще не булих
відведіть в літо мрій погляд мій…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115052601150
Свидетельство о публикации №115052601150
Рецензии