Дмитро Загул. Я слышу песню... пер. с укр

***

Я слышу песню, как сквозь сон:
Далекий Черемош гуркочет;
Ко мне приходит каждой ночью
Тот шелест листьев, сосен звон.
Той песне что-то в унисон
Так шепчет в сердце нежно очень...
Я слышу песню-как сквозь сон,
Далекий Черемош гуркочет.
То песнь тоскующих флояр,
То грусти полный стон трембиты-
Зашепчет цвет в шелка увитый,
И тяжесть с сердца вон моя.
Хотел взлететь б как сокол я,
За тучи аж, над скал гранитом,
Где песнь тоскующих флояр,
Где грусти полный стон трембиты.
Вершины вижу я во мгле,
Зеленых сосен кроны, ели,
Плач заунывный пихт-жалельниц.
Потоки горные шумны,
Повсюду игры нимф лесных,
Лесной царицы вольной дщерей,
Вершины вижу я сквозь сны
И зелень яворов, и ели.



***

Я чую пісню, мов крізь сон:
Далекий Черемош гуркоче;
Мені відчувається щоночі
Той шелест листя, шум сосон.
І щось тій пісні в унісон
Так ніжно в серці зашепоче…
Я чую пісню — мов крізь сон,
Далекий Черемош гуркоче.
То спів засмучених флояр,
То стогін журної трембіти, —
Зашелестять шовкові квіти,
І з серця скотиться тягар.
Туди, де скелі аж до хмар,
Хотів би соколом злетіти,
Де спів засмучених флояр,
Де стогін журної трембіти…
Я бачу кичери в імлі,
Зелені сосни та ялиці,
Сумні смерічки-жалібниці,
Гірські потоки голосні.
Там грають мавоньки лісні —
Дівчата вільної цариці.
Я бачу кичери вві сні,
Зелені явори, ялиці.


Дмитро Загул (1890-1944)