Города и музы. Богдан-Игорь Антоныч

Листва дубовая, весы купцов, цыгане,               
вседневный гомон и в ночи вечные звезды.               
Труднейшее из всех искусств - жизнь. Наказанье      
за каждый новый день. Ждет ночь, судия грозный.    

Уста сладкоречивые обманут. Память               
не бросит тех забот, что  нам вспахали лица.               
Крылатый плащ с плеча и крыльев ветра замять,         
узлы дымов, что вяжут небо, город вереницей.               

Героев, грешников, поэтов соучастье            
и чести ягоды, как на простынке, пятна, 
дни, ночи, мальчиков стыдливых сладострастье,            
остроты шулеров, печалей ямы необъятны.         

Скрипит шарманка, свет полосками играя,          
колышется на лицах, как павлиньи перья,            
судьба людская в клюве гнутом попугая -
дрожат клочком бумажным глупые поверья:         
любовь,
   дорога,
      расставанье,
      успех,
      слава,               
       –
грошей за двадцать прикупить возможно счастье. 
Сплелась и расплелась улыбка дня хмельная,       
песнь солнца, попугай, златого дня причастье.         

Нежданные свидания. Оркестр играет.               
Проходят семьи многодетные. Злой ветер,               
людей трепавший, постепенно утихает.               
Картины облаков плывут и вечер светел.               

Тень крыл судьбы. Как жертвы, ягоды на травах.       
Струится в числах вдохновляющая чудность         
о предрешенности всех дел больших и малых,       
но безошибочна одна экстаза мудрость.   
_________________________________               
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
МІСТА Й МУЗИ

Дубове листя, терези купців, цигани,
щоденний гамір і щоночі вічні зорі.
Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана
за кожний зайвий день. Жде ніч – суддя суворий.

Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин
не лишиться з турбот, що нам орали чола.
Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом,
вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом.

Герої, мужоложники, поети, дійсно,
чесноти квіття і на простиралі плями,
дні й ночі, хлопців соромливих солодійство
і жарти шулерів і смутку темні ями.

Десь крекче катеринка, довгі світла смуги
вирують на обличчях, мов павині пера,
а людська доля в дзьобику кривім папуги
колишеться шматком дешевого паперу:
кохання,
   подорож,
      розлука,
      слава,
      успіх –
за двадцять сотиків купити можна щастя.
Сплітається і розплітається дня усміх,
папуга, пісня й сонця золоте причастя.

Неждані зустрічі. Оркестри грають в парках.
Проходять сім’ї чесні й на дітей багаті.
Злий вітер, що натхненням людську розпач шарпав,
вже тихне. Карт букети і хмаринок лети.
Тінь долі крил. Крихка тростина й квіття жертви.
І в цифри ловим струм натхнення,
      дивну чудність
найменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті,
хоч непомильна лиш одна екстази мудрість.

20 травня 1936