Я завжди пишу про щось дивне й похмуре,
Поринаю з головою у море грішних думок.
І насправді, проклинаю лишень самого Амура,
Коли згадую знову тебе при появі дивних зірок.
Я завжди пишу про холодні руки і осінь,
Про твої гарні очі, в які закохуюсь щодня.
Аби згадувати тебе, на жаль, це єдиний спосіб.
І як скаже поет, що так ніколи не робив-брехня.
Я завжди пишу про те, що душу мою рве
на шмаття, без можливості бути щасливим.
І завжди думаю: " Як та душа ще терпить, живе.
Вона як Англія - вже звикла до постійної зливи."
Я завжди пишу про моє єдине горе -
про тебе пишу, і в цьому не сумніваюсь.
Ти не просто вода після посухи, ти моє море.
Але про все це ти не дізнаєшся, я сподіваюсь.
Я завжди пишу про щось дивне й похмуре
© Copyright: Евгения Рута, 2015
Свидетельство о публикации №115052506829
Свидетельство о публикации №115052506829
Рецензии
