Травневе

І коли вони встигли вирости? – дивуюся,
Дивлячись на своїх гінких дітей
І салатове листя каштанів, обвисле, як спанієлеві вуха.
Слухай
Серцебиття кожного дня, що поспішає минати,
Серцевиття кожної сирени у поки що мирному місті;
Ці мертві хрущі під ногами,
Щасливі,
Усміхнені,
Із пухнастими віями, напахченими пилком із вишень,
Довгі п"ять років  вони були личинками під землею,
І тільки два тижні – жуками
травневими_проминущими…
Довгі п"ять років мороку, все життя мороку,
Чи ти думав про це колись, ловлячи їх,
мружачись, коли лоскітливі лапки мандрували твоїми руками?
Лінії на долонях,
топографія смертей і народжень,
лусочки відірваних крил під ногами…

… Кожен з нас має пору свого цвітіння –
Хоч рік чи хоч день короткий,
Одноденки чи однолюбки,
Бабця на автобусній зупинці бузок продає
І потайки гамає п"ятипелюсткові квіточки,
Відриваючи їх порепаними пучечками…

Щастячко
Золотце
Квітонько -
Так говорив їй колись чоловік
Давно, ще перед тою війною…

Камуфляжка трави заспокоює очі…
Мертві хрущі – під ліхтарем насипом
Із розбитими лобами
Щасливі такі,
Усміхнені,
Пелюсткові…