Усе цвіте, а хлопці гинуть
Хоча їх вік ще молодий.
Ніхто війну цю не припинить,
Ніхто не визнає вини.
А що ж робить? Куди діватись?
Як втамувати тугу, страх?-
Хіба докупи всім триматись
І не ховатись по хатах.
Якщо не борешся на сході,
То будь свідомим ти хоча б,
Кажи усім , що зараз в моді
Відмова страшним хабарям.
Кажи, що треба починати
Уже сьогодні з себе всім.
Годі на вулицях плювати,
Й смітити в кожному куті.
Вже остогидлі ті пияки,
Що розляглися по кутах.
Найгірше-серед них вояки -
Боїшся їхать в поїздах.
І день-у-день стає все гірше,
Повсюду сутички і плач.
Дедалі бачу я все більше,
Як кожен сам собі палач.
Шановний люд, невже осліпли,
Невже не бачите самі,
Ми заслуговуєм, ми винні,
Бо ми поводим як раби.
З. А. Д
© Copyright: Настя Крадецкая, 2015
Свидетельство о публикации №115052408633
Свидетельство о публикации №115052408633
Рецензии