Я прошу тебе, не вмирай.
Не вмирай ти в моєму серці.
Я ломлюся: "Ну, відкривай!
Відчиняй свого дому дверці!"
Ти мовчиш. Я кажу: "Нехай.
Так потрібно, так буде краще.
Тільки прошу - лиш не вмирай!
Без любові нам жити нащо?
Я блукаю, темніє ліс.
Моє сонце вже не зі мною.
Якби ж вітер мені приніс
Голос твій, що звучить любов'ю.
Тільки місяць поміж злих хмар
Попливе, наче та лелека.
Я не можу без твоїх чар...
Ну чому ж ти така далека??
Ти вмираєш в мені, нехай!
Коли йдеш, вороття немає.
Сам собі я кричу: "Кохай!
Той, хто любить, не забуває!"
Але шляху назад нема.
Моя пам'ять уже згасає.
Я забув всі ії слова,
А вона все ж мене кохає...
24.05.2015
Мой реквием
© Copyright: Алетта Дегирменджи, 2015
Свидетельство о публикации №115052400390
Свидетельство о публикации №115052400390
Рецензии