Не скаженій!.. Я знову стану вітром,
Коли весна розчиниться в юрбі,
І білий світ, погойдуючись хитро,
Зупинить погляд ласий на тобі.
Йому б втекти від щастя дочекатись
Чужого неба з витягнутих рук,
Які з життя викреслювали грати,
Щоб я літав по колу, наче крук,
І розійтись з потрощеним майбутнім
У тихих римах віри і надій,
Коли минуле стало незабутнім
На постаментах вимкнутих подій!..
Та щось не так... І він не відвернувся,
Коли півсонця плямами пішло,
І шлях Венери раптом перетнувся
З моїм тобою зламаним крилом!..
Важкі часи... По чорному блакитним
Минулу ніч я в серці змалював.
І вічний Бог без подиху розквітнув
В моїх словах, що так і не сказав...
Комусь
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115052308840
Свидетельство о публикации №115052308840
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.