Ганна Осадко. Ангел Смерти

            Ганна Осадко.


            АНГЕЛ СМЕРТИ.


    Глеб Ходорковский - перевод.

          На грядке женщина
          Землю копает,
          Дробит распушивает её после зимы,
          Белый платок, чёрный фон чернозёма -
          завтра засеет.

          А через месяц -
          рядок за рядочком - зелёные головы:
          Три листочка фасоли, петрушки нахальное перышко,
          Огурёчки-сыночки,морковки - стыдливые дочечки,
          Те, то прячут и тело и душу в мамочку землю...

          Женщина сапку взялА.
          У неё нынче важная миссия -
          Про-ре-дить этих деток зелёных,
          Чтобы лучшие выжили...

          Ангел смерти сегодня белый платок повязывает,
          Одевает боты резиновые - и на грядку,
          Делает выборку,
          Чтобы не тесно росли и, наконец, чтоб большими выросли,
          Чтобы был урожай этой осенью в закромАх -
          из десятка она оставляет два-три зелёненьких тЕльца,
          а всех остальных - в междурядье,
          Пусть майское солнце их выжжет...

          Я так никогда не смогу как она - безжалостно.
          Я слабая, слишком я дорожу жизню всего живого...
          Мой огород  - словно сад в Эдеме,заросший травами.
          Моя грядка густА, как кварталы шумных шанхаев.

          Ангел смерти с небес Глядит на меня скептически,
          Даже, быть может, с насмешкой,как и соседка с сапкой.
          Говорит: чтож ты, чудачка, будешь делать потом, осенью?

          Я развожу руками: -Если удастся услышать  в вирий улечу - кру...



                *                *                *




     ангел смертi

Ганна Осадко

Жінка на грядці
Землю копає,
Дробить, розпушує після зими,
Біла хустка на чорному тлі чорноземів -
Завтра буде сіяти.

А за місяць –
Рядок до рядочка – зелені голови:
Три листочки квасолі, петрушки нечемне пір"ячко,
Огірочки-синочки, морквини – стидливі донечки,
Бо ховають  і тіло, і душу у землю-матінку…

Жінка сапку бере.
В жінки нині важлива місія –
Про-рі-ди-ти цих діток зелених,
Щоб кращі вижили…

Ангел смерті сьогодні хустинку собі пов"язує,
Одяга гумачки – і на грядку,
і робить вибірку,
щоб не тісно росли, щоби врешті великі виросли,
щоби був урожай у коморах цієї осені –
із десятка лишає два-три зеленавих тілечка,
а всіх інших – в міжряддя.
Хай сонце травневе випалить…

Я ніколи не зможу отак, як вона – безжалісно.
Я слабачка, бо надто ціную життя_для_кожного.
Мій город – буцім сад у Едемі, порослий травами,
Моя грядка густа, як шанхайські квартали гамірні…

Ангел смерті скептично із неба на мене дивиться,
Може, пхикає навіть, як моя сусідка з сапкою,
Каже: що ж ти, дивачка, робитимеш потім, осінню?
- Дасться чути, - розвожу руками, - у вирій,  кру…


© Copyright: Ганна Осадко, 2015
Свидетельство о публикации №115043003917