Не буди мене!
це зайчик сонячний застрибнув у долоню.
Срібляста сивина цілує скроні,
та юність прописалася у сни.
Я в них дічисько з кісками до пліч,
в мереживах і шовку юна пані.
Там жайвірок тріпоче на світанні
і співом проганяє з неба ніч.
Чекаю чуда. І палка жага
незнанного безтямного кохання
сполоханною в серці б'ється ланню,
й впокоренним вогнем до ніг ляга.
Немає зради та пекельних мук,
не чути полинових слів прощальних.
Там човник мрій стоїть біля причалу
і пахне щастям з смарагдових лук.
Ти загубився десь в тумані снів...
Та я тобі, коханий, це пробачу.
Лиш тільки стежку віднайди, козаче,
в той край, де починаються пісні.
Зоря досвітня, не буди мене!
Кохання це жаданне божевілля,
коли ти біля сонця й неба біля...
Воно в мені довіку не мине.
Свидетельство о публикации №115052204509
Спасибо.
(а куда рецензия Юрия Зозули делась?:)
http://www.stihi.ru/2015/07/26/390
(приходи на мою попытку перевода...)
Не знаю, как тебе аватар...у меня и другой есть, в персиковом цвете:)
Обнимаю!
я
Светлана Груздева 26.07.2015 01:01 Заявить о нарушении
И спасибо тебе за коммент и перевод)
Натали Бугаре 26.07.2015 14:22 Заявить о нарушении