Не буди мене!

Торкаюсь знову пальцями весни -
це зайчик сонячний застрибнув у долоню.
Срібляста сивина цілує скроні,
та юність прописалася у сни.

Я в них дічисько з кісками до пліч,
в мереживах і шовку юна пані.
Там жайвірок тріпоче на світанні
і співом проганяє з неба ніч.

Чекаю чуда. І палка жага
незнанного безтямного кохання
сполоханною в серці б'ється ланню,
й впокоренним вогнем до ніг ляга.

Немає зради та пекельних мук,
не чути полинових слів прощальних.
Там човник мрій стоїть біля причалу
і пахне щастям з смарагдових лук.

Ти загубився десь в тумані снів...
Та я тобі, коханий, це пробачу.
Лиш тільки стежку віднайди, козаче,
в той край, де починаються пісні.

Зоря досвітня, не буди мене!
Кохання це жаданне божевілля,
коли ти біля сонця й неба біля...
Воно в мені довіку не мине.


Рецензии
Чудесная поэзия, Наташа.
Спасибо.
(а куда рецензия Юрия Зозули делась?:)
http://www.stihi.ru/2015/07/26/390
(приходи на мою попытку перевода...)
Не знаю, как тебе аватар...у меня и другой есть, в персиковом цвете:)
Обнимаю!
я

Светлана Груздева   26.07.2015 01:01     Заявить о нарушении
ПРИХОДИ ЖЕ, Наталочка!
Я спать хочу...
:)

Светлана Груздева   26.07.2015 01:01   Заявить о нарушении
Светуль, понятия не имею... пропала... Аж расстроилась. Юрий мне однажды сильно помог с одним стихом на мове, и я очень ценю его подсказки и комментарии. Но пропал этот(
И спасибо тебе за коммент и перевод)

Натали Бугаре   26.07.2015 14:22   Заявить о нарушении